Вступ. Дослідження виникнення та розвитку деформацій (переміщень) у системах остеосинтезу (ОС) під дією фізіологічних навантажень залишається однією з актуальних питань сучасної біомеханіки і травматології. Недопустимі переміщення окремих точок переломів кісток, що з’являються при дії статичних або циклічних навантажень, в ряді випадків можуть заважати нормальної регенерації кісткової тканини та уповільнювати процес зрощування переломів.

В медичній та технічній літературі за останні роки з’явилася велика кількість публікацій [1-4 та інші], присвячених експериментальним та теоретичним дослідженням з цього питання. У більшість з них розглядається  особливості характеристик жорсткості засобів фіксації переломів під дією окремих видів зовнішніх навантажень (стиск або розтяг кісток, їх згин або кручення).

В той же час робота опорно-рухового апарату (ОРА) людини та, зокрема, навантаження кінцівок у процесі виконання людиною певних рухів (ходьба, лікувальні дії або фізичні вправи) є процесом достатньо складним і може супроводжуватися одночасною дією як осьових навантажень, так і дією згинальних та ротаційних моментів сил. Окрім дій короткочасних та довготривалих постійних навантажень, на кінцівки та інші частини ОРА можуть оказувати вплив циклічно діючі сили з достатньо великою кількістю (сотень і навіть тисяч) циклів.

Для експериментального вивчення виникнення та розвитку деформацій (переміщень)  у системах ОС під дією фізіологічних навантажень була розроблена установка та створена її робоча модель, зображена на рис. 1.