Ресурс роботи багатьох високонавантажених деталей в значній мірі визначається здатністю сполучених пар тертя чинити опір зношуванню, тому в сучасному машинобудуванні перспективним є створення матеріалів з заданими структурою і властивостями за рахунок традиційної термообробки і нових ефективних способів зміцнення.

Ефективним технологічним способом зміцнення поверхні деталей є високоенергетичний вплив на поверхню за допомогою випромінювання лазера, що дозволяє істотно змінювати структуру, підвищуючи експлуатаційні характеристики виробів. Для підвищення зносостійкості пропонується використати спосіб лазерного термічного зміцнення виробів зі сталі 30ХГСА.

Особливістю лазерного нагріву, що зумовлює її локальність – є автогартування. Внаслідок високої теплопровідності металів і сплавів, що обробляються лазерним випромінюванням [1], швидкість відводу тепла виявляється вище критичної швидкості гарту не тільки для середньовуглецевих і високовуглецевих сталей, а й для сталей з низьким вмістом вуглецю. Тому питання, пов'язані з можливістю управління термічними процесами, що протікають в поверхневому шарі інструментальних і конструкційних матеріалів при опроміненні, є одним з актуальних напрямів сьогодення.